Дисципліна «Етичні проблеми в медицині» є складовою сучасної соціально-гуманітарної освіти, спрямованої на формування у студентів не тільки відповідного рівня професійних знань та навичок, а й культури етичного мислення на основі цінностей загальнолюдської та професійної моралі. Вивчення цього курсу за вибором є однією з завершальних ланок доклінічної підготовки лікарів, яка передбачає використання міждисциплінарних підходів: медичних, філософських, соціологічних, психологічних, тощо, у розв’язанні складних проблем сучасної медичної теорії та практики.

 Дисципліна «Етичні проблеми в медицині» показує студентам включенність медико-етичної тематики у загальний контекст формування сучасної цивілізації. Програма доповнює та поглиблює курс “Етика”, що є базовим, а у випадку, якщо такий курс не був обраний студентами на першому році навчання, слугує його частковою альтернативою.  

Програма дисципліни структурована на 1 модуль. Обсяг навчального навантаження студентів описаний у кредитах ECTS – залікових кредитах, які зараховують студентам при успішному засвоєнні ними модуля (залікового кредиту). Згідно з навчальним планом вивчення курсу за вибором «Етичні проблеми в медицині» здійснюється на 3 році навчання ( у V або VI семестрах) і є складовою доклінічної підготовки.

                   Мета та завдання навчальної дисципліни:

 1.1 Мета вивчення навчальної дисципліни – Засвоєння студентами загальних і професійних принципів та норм для вирішення специфічних проблем медицини. Набуття студентами навичок застосування етичних норм та принципів для різноманітних реальних або потенційних морально-навантажених, суперечливих ситуацій.

 1.2  Кінцеві цілі вивчення дисципліни:

1.2.1. Забезпечити розуміння студентами морально-етичної складової професійної діяльності лікаря.

1.2.2. Сприяти формуванню у студентів розуміння співвідношення загальнолюдських і професійних етичних норм у фаховій діяльності в галузі медицини, відповідальності лікаря в контексті соціальної етики медицини.

1.2.3.  Формування особистісно-орієнтованого підходу до хворого в контексті вирішення проблем профілактики захворювань, діагностики, лікування, надання інформації про стан здоров’я, тощо.

1.2.4. Усвідомлення необхідності етичного ставлення до фундаментальних проблем життя як засад при вирішенні етично-суперечливих питань у фаховій діяльності лікаря.